Аналіз проблемних питань представництва прокурором у суді законних інтересів держави

Нормативно-правове регулювання участі прокурора в господарському судочинстві здійснюється згідно з Законом України «Про прокуратуру» та Господарським процесуальним кодексом України.

За змістом ст. ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи:

1) за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах. В такому випадку орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах набуває статусу позивача;

2) за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави, у разі відсутності органу, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або відсутності у нього повноваження щодо звернення до господарського суду. Статус позивача в даному випадку набуває прокурор.

Окремо, питання представництва прокурором в суді законних інтересів держави врегульовано ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, спеціальним законом визначено самостійну підставу звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави. Таке право виникає у випадках нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування або іншим суб’єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

 Слід зазначити, що як Господарський процесуальний кодекс України, так і профільний Закон України «Про прокуратуру» покладає на прокурора, у випадку звернення до суду з позовом про захист інтересів держави:

– обов’язок визначення органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або доведення обставин відсутності органу, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або відсутності у нього повноваження щодо звернення до господарського суду, неналежного захисту інтересів держави з боку органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб’єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

– обґрунтувати наявність обставин, пов’язаних з порушенням інтересів держави і необхідність захисту таких інтересів.

При цьому, за змістом ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересу держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб’єктів права власності та господарювання тощо.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України повернення поданої прокурором позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу, здійснюється судом лише у випадках, якщо прокурор в позовній заяві не вказав обставин, пов’язаних з порушенням інтересів держави або не зазначив обґрунтування необхідності захисту таких інтересів.

У випадку, якщо таке обґрунтування наведене прокурором, господарський суд повинен обов’язково перевіряти доводи прокурора щодо правових підстав представництва інтересів держави на предмет їх відповідності вимогам чинного законодавства, за наступними критеріями:

  • за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах – перевірити правильність визначення прокурором органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах;
  • за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави, самостійно перевірити обставини щодо відсутності органу, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду;
  • за позовами прокурорів, поданих в порядку ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»перевірити неналежного захисту інтересів держави з боку органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб’єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Слід враховувати, що за змістом ст. 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору вчиняє в необхідних випадках дії по підготовці справи до розгляду, у тому числі такі, що спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

Отже, суддя на стадії прийняття позовної заяви та підготовки справи до розгляду не позбавлений можливості запропоновувати прокурору надати правове та доказове обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави в суді згідно статей 4-3, 32 – 34 Господарського процесуального кодексу України.

У разі, коли прокурор, як позивач, не виконав вимоги суду, викладені в ухвалі, щодо надання належного правового та доказового обґрунтування наявності обставин, пов’язаних з порушенням інтересів держави і необхідності захисту таких інтересів, суд має право залишити такий позов без розгляду за приписами п. 5 ст. 81 ГПК України.

В тому випадку, коли прокурор надав правове обґрунтування підстав звернення до господарського суду за захистом інтересів держави, суд повинен перевірити обґрунтованість наведених прокурором підстав за загальними правилами статей 4-3, 32 – 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, слід враховувати, що формулювання прокурором порушеного інтересу держави (загрозу порушення), не повинно носити абстрактний характер та зводитись до припущень. Зміст права та обставини його порушення, причинно-наслідковий зв’язок повинні бути чітко сформульовані та обґрунтовані з доказової точки зору.

Так, Законом прокурору надане право, з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб’єкту, витребувати та отримувати від нього матеріали та їх копії, а у разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор вправі здійснювати передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Якщо, в процесі розгляду справи, наведені прокурором обставини щодо порушення інтересів держави з доказової точки зору підтверджені не були, суд з урахуванням вимог ст.ст. 4-7, 43 Господарського процесуального кодексу України приймає рішення про відмову в задоволенні позову, з підстав відсутності порушеного права.

Постанова Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 № 7 “Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам”

 

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ