Суддя в умовах сьогодення

Із серії публікацій з нагоди річниці АСГСУ

Підрозділ АСГСУ у Львівській області

Щигельська О. І.

суддя господарського суду

Львівської області

Невід’ємним атрибутом суверенітету будь-якої європейської країни є орієнтована на демократичні цінності судова система. З моменту створення незалежної держави, в Україні проведено не одну судову реформу, проте не здійснено реальних заходів, які б покращили становище судів, підтримали бажання суддів створити незалежну судову систему, що саме по собі сприяло б підвищенню довіри суспільства до неї. Навпаки, як законодавча, так і виконавча влада, багато років дискредитовувала судову владу, відводячи увагу громадян від неспроможності реформувати комунальне господарство, економіку, медицину, освіту, для підвищення життєвого рівня українців. Відсутність позитивних змін в житті громадян  призвела до глибокої внутрішньої втоми суспільства,  яке вже нікому не довіряє.

Проте, чи така вже безнадійна ситуація в наших судах, чи просто ми забуваємо говорити про позитивні процеси? Проведені соціологічні дослідження доводять, що рівень довіри громадян до судів залежить від того, чи мали такі громадяни особистий досвід участі в судовому процесі. Так, зокрема, за даними опитування, яке проведено у червні 2017 року у Господарському суді Львівської області, на запитання чи довіряє респондент зазначеному суду при розгляді його справи, 71% опитаних відповіли – так, а лише 5% – ні. На запитання «Чи відомі Вам факти корупційних дій та хабарництва суддів та працівників апарату господарського суду Львівської області?» 79% респондентів відповіли – ні, 19% – важко сказати, 2% – так. Відповідаючи на решту поставлених запитань, громадяни загалом високо оцінили ефективність організації роботи зазначеного суду, в тому числі дотримання строків та процедур розгляду справ. Загальнонаціональна статистика також свідчить про те, що рівень довіри до судів тих громадян, які ніколи не мали справи із судами  (таких 88% населення) – 14%, у той час як серед людей, яким доводилося мати справу із судами – 40%.

Так, в умовах війни, діючих реформ і на фоні критики суддівського корпусу, яка часто є як справедливою, так і не обґрунтованою, професійному судді легше не привертати до себе увагу будь-якими висловлюваннями, а тим більше розглядом резонансних справ. Проте, сучасний суддя не може уникати викликів професії, оскільки він наділений надважливою функцією захисту порушеного права та має бути прикладом для всіх громадян в надзвичайно важкий для країни час, а тому перед суддею стоїть завдання не лише здійснювати правосуддя належним чином, але і всіма законними способами показувати суспільству те, що правосуддя в Україні є.

Перед суддями постав нелегкий вибір – мовчати і тихо сприймати критику суспільства, часом навіть найближчих друзів і рідних, які формують свою думку з «гарячих» новин телевізійних каналів та мережі Інтернет, чи робити свою роботу, спробувати переформатуватись – навчитись розповідати про проблеми і досягнення у роботі судді, тобто комунікувати із громадськістю та ЗМІ. І це потрібно робити навіть тоді, коли ти не маєш досвіду такого спілкування, якостей лідера, навиків ораторського мистецтва, чи просто бажання цьому вчитись і щось доводити…За таким вибором судді часто стоїть проста людина, яка пройшла нелегке професійне становлення, зі своїми переживаннями, страхами і емоціями, які завжди залишаються «за кадром». Проте, така вимога часу і суспільства вже є фактом, необхідністю, а тому суди сьогодні все частіше починають як створювати свої, так і застосовувати гарантовані законодавством інструменти утвердження незалежної судової гілки влади, виходити на інший рівень у своїй роботі і свідомості.

До таких засобів, інструментів можна віднести створення комунікативної стратегії, посад суддів-спікерів, офіційних сайтів та сторінок судів у соціальних мережах, а також передбачений ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов’язок судді звернутись із повідомленням про втручання в його діяльність щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора. Про рівень проблем, з якими стикаються сьогодні суди, можна дізнатись, проаналізувавши підстави звернень суддів до ВРП з повідомленнями про втручання, основними з яких є: здійснення фізичного тиску на суддю та його родичів, пошкодження його майна; психологічний тиск на суддю шляхом надсилання звернень, скарг, публікацій, поширення недостовірної інформації, образи та погрози в залі суду; блокування роботи суду шляхом проведення несанкціонованих протестів, перешкоджання доступу до робочого місця судді, пошкодження майна суду тощо; відкриття кримінальних проваджень, проведення слідчих дій, притягнення до адміністративної відповідальності та ін. Так, за офіційною інформацією, з жовтня 2016 року до 31 липня 2017 року, ВРП вже зареєстровано 187 таких повідомлень, 127 з яких стосується дій громадян та громадських об’єднань у судах, 48 – це повідомлення стосовно тиску на суддів з боку органів державної влади, 12 – з боку народних депутатів та політичних партій.

Якщо на такі протиправні дії, які можуть вважатись втручанням в роботу, є засоби реагування, то вирішувати інші проблеми судді, зокрема, господарського суду, важче. Зокрема, доводиться щодня працювати з процесуальним кодексом, який в чомусь і не поганий, але вже давно не відповідає вимогам часу; постійно думати про те, як примусити учасників процесу з’являтись на виклик суду вже в перше судове засідання і виконувати вимоги ухвал суду задля забезпечення оперативного розгляду справи; думати як, для забезпечення правильного вирішення спору, отримати докази по справі, які суд не може витребовувати за власною ініціативою; як судді першої інстанції вберегти своє рішення від його скасування через те, що кимось із сторін докази подані лише до суду апеляційної інстанції…І це далеко не вичерпний перелік обставин, які безпосередньо впливають на якість судочинства сьогодні, відповідальність за яку несуть судді, проте така якість часто залежить від дисциплінованості сторін і їх представників по справі.

До проблем організації роботи в судах можна віднести також те, що зараз в Україні не вистачає більше третини суддів, деякі суди взагалі не працюють через відсутність суддів. При тому, кількість суддів, що не здійснюють правосуддя, у тому числі у зв’язку із закінченням повноважень, день за днем збільшується. На прикладі – в господарському суді Львівської області, з 36 суддів вже 14 без повноважень, що тягне за собою збільшення навантаження на працюючих суддів і ставить під загрозу збереження беззаперечних досягнень судів господарської юрисдикції – оперативність розгляду справ та якість процесуальних документів. Така ситуація може призвести до того, що держава не зможе виконати своє зобов’язання щодо забезпечення кожній особі права на «розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом».

На жаль, не додає авторитету судовій владі стан виконання рішень судів виконавчою владою, на яку законом покладено таку функцію. За найоптимістичнішою статистикою, цей показник становить 7%. Тобто, решта 93% рішень судів в Україні не виконується. Попри звинувачення суду в існуванні такої ситуації, слід вказати, що єдиним інструментом впливу суду на державного виконавця є розгляд поданої стороною виконавчого провадження скарги на дії чи бездіяльність останнього, проте, навіть її задоволення часто не призводить до очікуваного стягувачем результату – отримання належного йому за рішенням суду. Така ситуація призводить до численних звернень наших громадян до Європейського суду з прав людини і, в подальшому, стягнення збитків з держави Україна, проте знову ж, відповідальність, за наведених обставин лягає в, більшості на суд, який не має інструментів впливу для виправлення ситуації.

Саме наведеними вище обставинами, серед іншого, і задля інформування суспільства про реальний стан речей, була обумовлена необхідність створення  у 2016 році, вперше за 25 років діяльності господарських судів, громадської організації «Асоціація суддів господарських судів України». Основною метою асоціації є діяльність, спрямована на впровадження принципу верховенства права та законності у всі сфери суспільного життя України, підвищення якості судочинства в Україні, вдосконалення законодавства України та приведення його у відповідність із міжнародними стандартами, професійний розвиток членів Асоціації, суддів господарських судів України, захист прав та законних інтересів суддів господарських судів України. Ця подія стала ще одним важливим кроком суддів господарських судів в напрямку до широкої комунікації із громадським суспільством, суб’єктами владних повноважень, підвищення довіри до судової влади в Україні.

Надважливим кроком для судової системи було прийняття в 2013 році З’їздом суддів України Кодексу суддівської етики, яким враховано Бангалорські принципи поведінки суддів та визначено всі основні вимоги до поведінки судді. Кодекс є надзвичайно вимогливим до судді та поширює свою діє не лише на здійснення суддею повноважень, але і на його поведінку в позасудовій сфері життя. Встановлення ж відповідальності судді за недотримання вимог Кодексу суддівської етики сприяє, з одного боку, посиленню відповідальності суддів, а з іншого боку дає суддям детальне розуміння меж належної поведінки та гарантії незалежності судді.

Важливим, новим і цікавим документом на шляху висвітлення роботи судів, є розроблена відповідно до висновків Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) про справедливий суд, правосуддя та суспільство, а також відповідно до рішення ХІV позачергового з’їзду суддів України від 14.03.2017р., Концепція прямих зв’язків судів із громадськістю. Дана Концепція передбачає певні заходи інформативного, ознайомчого характеру для окремої аудиторії, починаючи з дітей дошкільного віку до широкої громадськості, такі, зокрема, як особисте спілкування з суддями, працівниками апаратів судів, мультфільми та фільми про професію судді, інтерв’ю, книги, комп’ютерні ігри, тощо. Очікується, що дана Концепція, яку планують реалізувати протягом 2018-2020 років, буде сприяти формуванню правової освіти населення і допоможе громадянам зрозуміти функцію суддів, судів та правосуддя для держави в цілому.

Професії судді в умовах сьогодення протиставлено велика кількість викликів, які дійсно можуть спонукати змінити роботу судді на більш спокійну, авторитетну та краще оплачувану. Наразі судді намагаються подолати проблеми судової системи самостійно, без підтримки держави та розуміння суспільства. Однак, праця судді є не лише викликом, а також є вибором і покликанням кожного судді, і від нас, суддів, залежить чи перемога буде за викликами, чи за покликанням. Водночас, суддям дуже важливо донести природу цих викликів пересічному українцеві.

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ