АСХСУ обратилась к ВСП, ССУ и Комитету по вопросам правовой политики по отклонению законопроекта №2670 от 23.12.2019 относительно отсрочки повышения размера должностного оклада судьи.

Голові Вищої ради правосуддя

Овсієнку А.А. 

Першому заступнику Голови

Комітету з питань правової політики

Німченко В.І. 

Заступнику Голови

Комітету з питань правової політики

Костіну А.Є.

Голові Ради суддів України

Монічу Б.С.

 

23.12.2019 у Верховній Раді України зареєстровано Проект Закону «Про внесення зміни до пункту 24 розділу ХІI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2670, яким передбачено внесення змін до профільного закону.

Зазначеним законопроектом відтерміновується поступове збільшення з наступного року посадових окладів для суддів усіх інстанцій, передбачається, що у 2020 році розмір посадових окладів становитиме для судді місцевого суду 25 прожиткових мінімумів, а для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду — 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, тобто як і у 2019 році.

Асоціацією суддів господарських судів України проаналізовано окреслений законопроект та зауважено, що норма ч.3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою встановлено базовий розмір посадового окладу суддів місцевих та апеляційних і вищих спеціалізованих судів України вже почала діяти з 01 січня 2020 року, на підставі підпункту 4 п. 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яким встановлено, що з 01 січня 2020 року розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30, а апеляційного і вищого спеціалізованого судів – 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У розвинутих демократичних державах діють загальновизнані гарантії незалежності суддів. І рівень винагороди — одна з таких.

В Європейській хартії про закон «Про статус суддів» визначені засади винагороди та соціального забезпечення суддів. Зокрема, наголошено на необхідності встановлення винагороди на такому рівні, що забезпечить суддям незалежність, неупередженість і захист від тиску при прийнятті рішень.

У висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 1.01.2001 зазначено, що незалежність судової влади повинна гарантуватися національними стандартами на максимально можливому високому рівні. КРЄС визначила, що оплата праці суддів повинна відповідати їхній ролі та відповідальності й має передбачати виплати допомоги у зв’язку з хворобою та виходом на пенсію. Причому така оплата праці на основі конкретного законодавчого положення має бути захищена від зниження, а також повинні існувати положення, що передбачають підвищення винагороди відповідно до зростання вартості життя.

У висновку Консультативної ради європейських суддів Ради Європи №21 «Запобігання корупції серед суддів», зазначено — компетентні органи повинні завжди забезпечувати судову владу адекватними коштами для достойного та належного виконання своєї місії. Адекватна заробітна плата, пенсії та інші соціальні виплати, контрольоване навантаження, належна робоча інфраструктура та безпека роботи як суддів, так і судових працівників є життєво важливими для легітимності та доброї репутації судової системи. Це також є важливими гарантіями проти корупції в судових органах.

Національне законодавство також передбачає, що однією із складових незалежності судді є належний рівень матеріального забезпечення, тобто суддівської винагороди, відповідно до п. 8 ч. 5 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». А при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу, визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Одним з принципів судової реформи, задекларованим при прийнятті змін до Конституції України (в частині правосуддя) та нової редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року, було підвищення розміру суддівської винагороди до рівня, який би гарантував незалежність суддів від будь-якої можливості стороннього втручання у здійснення правосуддя.

Так, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №1402, ухваленим у 2016 році, встановлено, що рівень оплати праці суддів місцевих судів, за окладом, повинен складати 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 01 січня відповідного календарного року, а апеляційних та вищих спеціалізованих – 50, починаючи з 01 січня 2020 року.

Тим самим, Верховна Рада України закріпила певні гарантії для суддів в оплаті праці.

Зупинення передбаченого законом поетапного збільшення заробітної плати суддів фактично призведе до зменшення рівня їх матеріального забезпечення, суперечить принципу верховенства права та посягає на незалежність суддів.

На питання необхідності належних умов для функціонування судової системи (фінансування та матеріальне забезпечення), як гарантії незалежності судів, неодноразово звернуто увагу Конституційним Судом України у низці своїх рішень — від 24 червня 1999 року № 6-рп/99; від 20 березня 2002 року №5-рп/2002; від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005; від 3 червня 2013 року №3-рп/2013); від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016; від 04.12.2018 року №11-р/2018.

В силу положень ч.2 ст.130 Конституції України, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року (п.3.3.), суддівська винагорода є конституційною гарантією незалежності суддів та невід’ємною складовою їх статусу.

У рішенні №11-р/2018 від 04 грудня 2018 року Конституційний Суд України, спираючись на статтю 130, вказав на те, що зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому, через розмір матеріального забезпечення.

Натомість, найважливішою гарантією неупередженого, об’єктивного і незалежного виконання суддями своїх обов’язків щодо захисту прав і свобод людини, а також гарантією забезпечення верховенства права в державі є захищеність суддів на рівні Конституції України.

Отже, визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є  невід’ємним елементом їх статусу, що поширюються на всіх суддів України. А сам конституційний статус передбачає належне матеріальне забезпечення суддів, яке повинно гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя.

Крім того, неможливим є відтермінування дії норми права, яка вже почала діяти, та її реалізація забезпечена положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Враховуючи вищевикладене, вважаємо, що вказаний законопроект звужує зміст і обсяг гарантій незалежності суддів, передбачених Конституцією України та суперечить принципу верховенства права, а тому просимо:

— ухвалення Вищою радою правосуддя негативного консультативного висновку щодо проекту Закону (реєстр.№2670 від 23 грудня 2019 року) «Про внесення зміни до пункту 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,

— ухвалення Комітетом з питань правової політики висновку (рішення) з рекомендацією Верховній Раді України відхилити проект Закону (реєстр.№2670 від 23 грудня 2019 року) «Про внесення зміни до пункту 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

 

З повагою

Голова ГО «Асоціація суддів

господарських судів України»                                                   Н.С. Богацька

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ