Принцип незалежності судді та заборона втручання у його діяльність при здійсненні правосуддя

Із серії публікацій з нагоди річниці АСГСУ

Підрозділ АСГСУ у Закарпатській області

Ремецькі О.Ф.

суддя господарського суду

Закарпатської області

Питання забезпечення незалежності судової влади та незалежності судді зокрема при здійсненні судочинства мають важливе значення і не тільки тому, що їх дотримання гарантоване Конституцією України: незалежність судді є важливою гарантією здійснення справедливого судочинства. Лише за умови діяльності незалежного суду можливий ефективний захист прав і свобод людини і громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства та держави.

У рамках Організації Об’єднаних Націй, Ради Європи, інших міжнародних організацій розроблені певні рекомендації щодо стандартів незалежності суддів. Відповідно до них суддя має здійснювати свої суддівські функції незалежно, на основі власної оцінки фактів і відповідно до усвідомленого розуміння права, вільно від будь-якого зовнішнього впливу, спокус, тиску, погроз чи втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку чи будь-якої причини. Він має бути незалежним від суспільства в цілому і від сторін спору, який вирішує. Суддя має не лише бути вільним від зв’язків з виконавчою чи законодавчою владами або впливу з їхнього боку, але й, з точки зору стороннього спостерігача. Здійснюючи суддівські функції, суддя має бути незалежним від інших суддів у зв’язку з рішеннями, які зобов’язаний приймати незалежно. Він повинен виявляти і пропагувати високі стандарти суддівської поведінки, щоб підвищувати рівень довіри громадськості до суду, яка є головною умовою для підтримання незалежності суддів.

Із наведеного зрозуміло, що вказані міжнародні інституції також надають великого значення питанню унеможливлення впливу на суд чи втручання в його діяльність. Це особливо актуально для України, оскільки трапляються непоодинокі випадки застосування до суддів погроз, шантажу, тиску, насильства з метою добитися вчинення суддями тих чи інших дій, прийняття тих чи інших рішень. Нерідко непроцесуальне втручання в діяльність судів здійснюється в легальних формах — у вигляді листів, клопотань, депутатських запитів тощо, які підписують авторитетні посадові особи. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 19 травня 1999 р. № 4-рп/99 у справі № 1-12/99 (справа про запити народних депутатів України) звернення народного депутата України з вимогою чи пропозицією до судів, голів судів або безпосередньо до суддів з питань здійснення правосуддя у тих чи інших конкретних справах було визнане неприпустимим (абзац 5 п. 3 мотивувальної частини).

Однак спроби втрутитися таким способом у здійснення правосуддя з боку представників законодавчої та виконавчої влади мають місце і після прийняття цього рішення. Про системність таких втручань констатовано і Європейським Судом з прав людини (далі — ЄСПЛ) у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України». У своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що він не може не звернути увагу на численні випадки втручання в судове провадження українських органів державної влади на найвищому рівні, зокрема Президента України, який дав вказівку Голові Вищого арбітражного суду України «захистити інтереси громадян України», голови Луганської обласної державної адміністрації, одного з народних депутатів України, Голови Вищого арбітражного суду України. Все листування вказаних посадових осіб між собою разом з дорученнями Президента України направлялося в суд, який розглядав справу, і було долучене до матеріалів справи, що дало ЄСПЛ підстави для висновку, що втручання з огляду на його зміст та спосіб здійснення було таким, що суперечить поняттю «безсторонній і незалежний суд» в сенсі ст. 6 Конвенції. ЄСПЛ також зазначив, що ці випадки втручання з боку органів державної виконавчої влади відображають брак поваги до самого функціонування судової гілки влади.

Цікавим є також випадок, що мав місце в Господарському суді Закарпатської області. Так, Закарпатська обласна рада на черговій сесії розглянувши депутатський запит Пейтера Ч.А., Кейса Б.Г., Баторі Й.М., Гулячі Г.Л., Товта М.М., Орос І.І., Резеша К.К., прийняла рішення від 05.04.2016 №235, підтримала  викладені у ньому пропозиції депутатів щодо перевірки наведених у запиті фактів, пов’язаних із продажем майна банкрута (ТОВ «СУА ВПК «Берег-фудс») з аукціону , а також зобов’язала прокуратуру Закарпатської області, управління Служби безпеки України в Закарпатській області, головне управління Національної поліції в Закарпатській області провести відповідні розслідування.

Вказаний депутатський запит безпосередньо стосувався розгляду судової справи №5/116 про банкрутство ТзОВ “Спільне українсько-американське підприємство “Сільськогосподарська виробничо-переробна компанія “Берег-Фудс”, м.Берегово, по якій прийнято судове рішення, що набрало законної сили і розгляд якої не завершено.

Отже, орган місцевого самоврядування, розглянувши депутатський запит, прийняв рішення про перевірку судового рішення в непроцесуальний спосіб що, на нашу думку, є втручанням у здійснення правосуддя.

Радою суддів України постійно уживаються заходи щодо запобігання випадків втручання у здійснення суддями правосуддя, підготовлено ряд звернень до органів законодавчої та виконавчої влади  щодо забезпечення незалежності суддів. Зокрема, Радою суддів України прийнято рішення N 1 від 05.02.2015, яким, виходячи із аналізу звернень до Ради суддів України, було порушено питання про наявність численних фактів втручання у діяльність суддів з метою перешкодити виконанню ними службових обов’язків.

Аналіз та дослідження звернень до Ради суддів України щодо фактів тиску на суддів і втручання в діяльність суддів дає можливість зробити висновок, що найбільш поширеними та такими, що набувають системного характеру, є випадки дій громадських організацій, об’єднань або груп громадян, спрямованих на висловлення власного відношення до судової влади та/або окремих суддів, які супроводжувались заходами впливу на суддів, що саме по собі є порушенням вимог частини другої статті 126 Конституції України (вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється).

Організатори таких заходів розраховують на те, що суддя внаслідок психологічного тиску з боку багатьох людей, гасел, закликів, керуватиметься не верховенством права, а популістськими мотивами. Таким чином, у багатьох випадках зазначені дії спрямовані проти прав і свобод тих людей, які у передбачені процесуальним законодавством спосіб хочуть захистити свої законні інтереси.

Судді не можуть ухвалювати рішення під тиском погроз, прохань, вимог пікетувальників, тих, хто використовує голодування чи спроби вчинити самогубство. Для виправлення кожної судової помилки законодавством визначені відповідні процедури та діють відповідні судові інстанції.

Серед інших підстав звернення суддів щодо втручання у судову діяльність системного характеру також набувають звернення, у яких судді зазначають про випадки порушення кримінальних проваджень  проти них за статтею 375 Кримінального кодексу України (постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови).

Є випадки звернення суддів щодо втручання у судову діяльність у зв’язку з викликом їх до правоохоронних органів в якості свідків у кримінальних провадженнях з питань прийняття ними судових рішень або справ, що перебувають у їх провадженні і які  є доказами у кримінальному провадженні.  Однак, до цього часу незрозумілою є позиція Вищої ради правосуддя  стосовно таких дій правоохоронних органів.

Якщо проаналізувати практику розгляду звернень суддів з питань втручання у здійснення правосуддя Вищою радою правосуддя, то остання не завжди погоджується з позицією суддів  і не вбачає ознаки такого втручання, хоча саме вона зобов’язана вживати заходи щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів.

Це ж стосується і органів виконавчої влади та високопосадовців країни, які своїми висловлюваннями, звинуваченнями дискредитують судову влади. Як приклад можна згадати нещодавнє інтерв’ю в ефірі Радіо Свобода  директора Національного антикорупційного бюро України Артема Ситника, який звинуватив суди у повному саботажі справ, переданих Національним антикорупційним бюро (НАБУ) та Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою (САП), або численні публікації щодо хабарництва суддів без належного розслідування таких фактів.

Підсумовуючи викладене, необхідно зазначити, що незалежність судової  влади, її  рівність із законодавчою та виконавчою владою є невід’ємними ознаками правової держави, в якій кожен   має  право на судовий захист своїх прав і свобод. Незалежність судів встановлена в Україні як конституційний принцип організації та функціонування судів з метою забезпечення права осіб на  такий  захист.

Таким чином, реалізація зазначених правових гарантій здійснення правосуддя є необхідною передумовою належного виконання судом своїх конституційних функцій із забезпечення дії принципу верховенства  права,  захисту прав і свобод людини та громадянина, утвердження і забезпечення  яких  є  головним  обов’язком  держави.

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ