Практика ЄСПЛ щодо незаконності передачі в оренду земельної ділянки заявниці без її згоди (справа «Віра Довженко проти України» № 26646/07)

До Європейського суду з прав людини звернулась громадянка України В.Довженко, яка скаржилась на незаконне та непропорційне втручання в її право власності з боку місцевої ради, яка передала земельну ділянку заявниці в оренду без її дозволу та не здійснила відповідної компенсації, внаслідок чого порушені права гарантовані ст.1 Першого протоколу Конвенції (захист власності).

Обставини справи: у січні 2004 року заявниця отримала право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення. У липні цього ж року місцева адміністрація передала в оренду зазначену ділянку приватній компанії, яка посадила насіння і зібрала там врожай.

Заявниця довідалася про договір оренди у вересні 2004 року, після чого звернулася до місцевої адміністрації для отримання дозволу встановити межі своєї земельної ділянки, що було юридичною передумовою її можливості використовувати земельну ділянку для заняття сільським господарством. Адміністрація прийняла відповідне рішення, а згодом виключила її земельну ділянку зі списку орендованих земельних ділянок.

Згодом заявниця звернулась до національного суду з вимогою компенсації за несанкціоноване використання її земельної ділянки на суму, що дорівнювала вартості зібраного врожаю. Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги, але це рішення було скасовано судом апеляційної інстанції. Апеляційний суд обґрунтував своє рішення тим, що на момент здачі земельної ділянки в оренду не було встановлено межі ділянки, внаслідок чого заявниця не могла самостійно використовувати ділянку, а отже і не могла претендувати на виплату вартості врожаю.

Розглядаючи справу ЄСПЛ наголосив, що ст.1 Першого протоколу Конвенції містить 3 окремі правила:

  • перше правило, викладене в першому реченні першого пункту, носить загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном;
  • друге правило, що міститься у другому реченні першого пункту, охоплює позбавлення власності;
  • третє правило, зазначене у другому пункті, визначає, що Договірні держави мають право контролювати використання майна відповідно до загальних інтересів.

Друге і третє правило стосуються окремих випадків втручання в право на мирне володіння майном і тому їх слід тлумачити з урахуванням загального принципу, проголошеного в першому правилі.

ЄСПЛ відзначив, що передача земельної ділянки заявниці в оренду не була «позбавленням власності», оскільки заявниця продовжувала бути законним власником земельної ділянки,  відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України. До того ж, втручання у право заявниці було обмеженим і тривало не більше одного року. З огляду на вказане, ЄСПЛ розглянув справу заявниці за першим правилом ст. 1 Першого протоколу Конвенції.

ЄСПЛ наголосив, що передумовою для законності втручання є наявність правових підстав у національному законодавстві. Хоча заявниця не могла використовувати земельну ділянку через відсутність встановлених меж, ЄСПЛ зазначив, що на момент передачі ділянки в оренду заявниця була власником ділянки, відомості про що також було внесено до відповідного реєстру. Таким чином, заявниця з огляду на положення законодавства мала виключне право на земельну ділянку, що виключало втручання у її право з боку інших осіб. Отже, оскаржуваний захід не мав правових підстав в національному законодавстві.

Це означає, що втручання в мирне володіння майном заявниці, явно порушує законодавство України, не було законним для цілей аналізу згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції.

Таким чином, ЄСПЛ постановив, що мало місце порушення ст.1 Першого протоколу Конвенції, та держава-відповідач має виплатити заявнику 4 000 євро за матеріальну та моральну шкоду.

Рішення ЄСПЛ у даній справі стане остаточним за обставин, викладених у ст. 44 Конвенції.

З повним текстом рішення мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням:

CASE OF VIRA DOVZHENKO v. UKRAINE

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ