Окремі аспекти розгляду справ про банкрутство в світлі прийняття нового Господарського процесуального кодексу України

Із серії публікацій з нагоди річниці АСГСУ

Підрозділ АСГСУ у Івано-Франківській області

Стефанів Т. В.,

суддя господарського

суду Івано-Франківської області,

кандидат юридичних наук

Сьогодні увага юридичної спільноти прикута до прийняття законодавчим органом нових процесуальних кодексів. З найбільшою ретельністю вивчають новели проектів судді, адже це їх майбутній кодекс процесуальних правил, від якості яких буде залежати оперативність розгляду справ, ясність та чіткість процесуальних дій.

Очікується, що найбільших змін зазнає Господарський процесуальний кодекс України. Це і розширення форм господарського судочинства (наказне провадження, позовне провадження (загальне або спрощене), запровадження способів судового захисту та засобів доказування (інститут свідка, висновки експертів у галузі права), врегулювання спорів за участю судді; запровадження нових правил забезпечення позову та зустрічного забезпечення та інші.

Враховуючи запропоновані зміни хотілося б коротко зупинитись на деяких недоліках, які містить проект ГПК в контексті чинного Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

В ч.5 ст.13 проекту Господарського процесуального кодексу визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Також пунктом 9 ст.31 проекту встановлено, що справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.

В той же час, в ч.1 ст. 10 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” зазначено, що справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника – юридичної особи або місцем проживання боржника – фізичної особи.

Більшої деталізації зазнає і сама процесуальна процедура розгляду справ в порядку загального позовного провадження, яка, з врахуванням положень проекту(ч.4 ст.248 проекту ГПК), стосується і розгляду справ про банкрутство.

Так, зокрема проект містить норми, які визначають вимоги та строки подання відповіді на відзив (ст.167 проекту ГПК), вимоги та строки подання заперечення (ст.168 проекту ГПК), загальні вимоги до форми та змісту письмових заяв, клопотань, заперечень (ст. 171 проекту ГПК) та наслідки їх недотримання.

Вказані процесуальні правила значно полегшать та прискорять розгляд великої кількості заяв, клопотань, які подаються учасниками справи про банкрутство.

Разом з тим, задля уніфікації процесуальних дій в справах про банкрутство та вдосконалення процесу, доступу до судового розгляду справи, варто, на моє переконання, внести відповідні зміни до спеціального Закону, доповнивши ст.15 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” нормою, яка передбачає залишення заяви про порушення справи про банкрутство без руху.

Частиною 5 ст.233 проекту ГПК також визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом або Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали, прийняттям постанови чи видачею судового наказу.

Стаття 236 проекту ГПК передбачає, що ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

В той же час, в ч.4 ст.8 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” зазначено, що ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Законом.

В контексті п.9 ст. 241 проекту ГПК (ухвали суду проголошуються негайно після їх постановлення за правилами проголошення рішень суду), необхідним вбачається також встановлення можливості проголошення судом лише вступної та резолютивної частини ухвали. Варто зазначити, що вказане процесуальне врегулювання зніме процесуальні дискусії щодо винесення короткої ухвали, що, в свою чергу, прискорить розгляд господарських справ, в тому числі справ про банкрутство, де ухвали займають великий відсоток винесених процесуальних документів.

Маю сподівання, що ці пропозиції, як і пропозиції інших суддів, будуть враховані при прийнятті нового ГПК, що в кінцевому рахунку позитивно позначиться на якості судового процесу в ході розгляду справ про банкрутство.

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ