Стадії позовного провадження: виклики та аспекти застосування положень проекту ГПК України

Юлія Бездоля

суддя господарського суду Одеської області

секретар Асоціації суддів господарських судів України

 

Запропоновані Радою з питань судової реформи зміни до господарського процесуального законодавства особисто я підтримую, хоча в деяких аспектах вони ще потребують обговорення та вдосконалення.

Господарський процес у випадку прийняття нових процесуальних кодексів зазнає найбільших змін у порівнянні з ЦПК та КАС, йдеться про повне перезавантаження господарського процесу та появу у ньому багатьох запозичених в порядку уніфікації процесуального законодавства інститутів.

Безумовно, основною рисою проекту ГПК України є зміна ролі судді в господарському процесу, яка зводиться до ролі арбітру при повній змагальності сторін.

На мою думку для господарського процесу на даному етапі це несе певні ризики. Повна змагальність виходить з високого професіоналізма адвокатів, які представляють сторони, до чого ми з одного боку прагнемо, з іншого – що не завжди призводить до справедливих за своєю суттю судових рішень, а часто залежить від справності та роботи адвокатів та представників сторін, а не від дійсних обставин справи.

Разом з тим, з іншого боку, одночасно зі зміною ролі судді посилюється і відповідальність сторін за повне та своєчасне виконання ними своїх процесуальних прав та обов’язків, подання належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів. Сторони мають розуміти, що зараз фактично від їх дій залежить формування матеріалів справи, на підставі яких суд буде ухвалювати рішення.

Чи є такий підхід виправданим – питання відкрите, головне – щоб до цього були готові самі сторони та бізнес в Україні.

Проектом ГПК України запроваджуються, перш за все, нові форми господарського судочинства – окрім традиційного на сьогоднішній день для господарського процесу позовного провадження – вводиться новий інститут наказного провадження, а саме позовне в свою чергу поділяється на загальне та спрощене.

Наказне провадження для господарського процесу є новим інститутом, передбачене за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (в 2017 році – 160 тис. грн.).

Найбільш цікаві новели для господарського процесу стосуються загального позовного провадження. Першою стадією загального позовного провадження в проекті є пред’явлення позову шляхом подання позовної заяви, тут нічого суттєво не змінюється, лише (як і скрізь по проекту Кодексу) трохи змінюється термінологія, що пояснюється уніфікацією процесів та поступовим наближенням до термінології, вживаної в практиці Європейського суду з прав людини. Позивачу на цій стадії надається можливість заявити клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Друга стадія – вивчення позовної заяви для вирішення питання щодо її прийняття: окрім існуючих інститутів прийняття позовної заяви, відмови у прийнятті або повернення позовної заяви, запроваджується новий для господарського процесу інститут залишення позовної заяви без руху, який покликаний кращою мірою забезпечити доступ до правосуддя та при певних недоліках позовної заяви надати позивачу можливість оперативно усунути виявлені недоліки. Ще більшій оперативності в даному випадку буде сприяти і поступово запроваджуваний електронний суд.

Інститут залишення позовної заяви без руху буде забезпечувати і дотримання прав позивача у випадку подання позовної заяви наприкінці строків позовної давності.

Окремо передбачені випадки, за яких не застосовується інститут залишення позовної заяви без руху та позовна заява одразу повертається. Хочу окремо звернути увагу на останній випадок – якщо позивачем подано інший позов до цього ж відповідача з тим же предметом та з однакових підстав. Вітаю цю норму, бо вона покликана стати ще одним запобіжником від зловживань процесуальними правами шляхом подання декількох позовів з метою опосередкованого впливу на склад суду, який врешті буде розглядати справу.

Наступна стадія в діючому господарському процесі – ст. 65 діючого ГПК України – підготовка матеріалів до розгляду у першій інстанції, при якій суду надаються певні права та інструменти, зокрема, напевно найголовніший та найбільш вживаний – витребування документів, необхідних для вирішення спору.

Проектом запроваджується нове для господарського процесу підготовче провадження, впродовж якого фактично буде реалізовано широкий спектр дій господарського суду, які унеможливлюються на наступній стадії.

Щодо строків цієї стадії – якщо в діючому процесі вони чітко не визначені, в проекті ГПК України підготовче провадження має чіткі процесуальні межі та строки – 60 днів з можливістю продовження не більше ніж на 30 днів у виключних випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Багато процесуальних дій передбачені саме для стадії підготовчого провадження.

Окремо хочу зупинитись на новому запроваджуваному інституті – врегулюванні спору за участі судді (так званій “судовій медіації”), яка проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті. Врегулювання спору за участі судді проводиться суддею-доповідачем одноособово, незалежно від того в якому складі розглядається справа. Проведення врегулювання спору за участі судді здійснюється у формі спільних та (або) закритих нарад.

Слід зазначити, що процедура врегулювання спору за участі судді не допускається у випадку вступу у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, а також у справах про банкрутство та при санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство.

На мою думку запровадження “судової медіації” зараз на часі і відповідає сучасним викликам.

Певні питання на практиці при застосуванні “судової медіації” виникнуть внаслідок того, що виникне нагальна необхідність одразу навчити інструментам медіації всіх суддів, які розглядають господарські справи. Зокрема, у Німеччині для суддів-медіаторів передбачене обов’язкове навчання (3 компактні семінари по 3 дні) та подальше стажування у інших суддів-медіаторів (відвідування нарад колег-медіаторів) з метою отримання досвіду та необхідних навичок.

На даний час в Україні базові курси навчання суддів-“медіаторів” ще не розроблені та не впроваджені. Також під час відповідних тренінгів слід і розвивати у українських суддів і навички, які на даний час виходячи з нашої правової доктрини не притаманні суддівському корпусу, зокрема, психологічні якості, пошук компромісів та спільних прагнень, зняття емоційної напруги.

“Судова медіація” передбачена на строк не більше 30 днів. При цьому на відміну від тієї ж Німеччини, у нас не передбачаються окремо судді-медіатори, тобто судову медіацію будуть проводити всі судді. З урахуванням обмежених строків фактично судді будуть вимушені проводити наради в процесі медіації одночасно зі звичайними судовими засіданнями, що по-перше, не буде сприяти застосуванню певних методик та навичок, якими повинен володіти суддя-медіатор, по-друге, необхідно одночасно і суттєво розвинути матеріально-технічну базу судів, оскільки для проведення судової медіації є необхідними спеціально обладнанні кабінети/зали, зокрема, з круглими столами та іншою атмосферою, аніж властива класичному судовому процесу.

Разом з тим, не поділяю скептичних думок окремих правників з приводу неготовності українських суддів в цілому до запроваджувальної “судової медіації”, адже з урахуванням пілотних проектів із залученням суддів-медіаторів, які були запроваджені в українських судах, вважаю, що інститут врегулювання спору за участю судді буде поширеним та ефективним.

Наступна стадія, яка є основною в діючому кодексі – це розгляд справи у засіданні суду. За проектом вона має назву розгляд справи по суті та слід мати на увазі, що на цій стадії буде неможливим вжиття дій, які передбачені лише на стадії підготовчого провадження.

За проектом строки розгляду справи по суті передбачені окремо від строків підготовчого провадження та становлять 30 днів з дня початку розгляду справи по суті з можливістю зупинення провадження у випадку заміни правонаступника, законного представника, а також перебування сторони та третьої особи у складі ЗСУ, перебування учасника справи на альтернативній або військовій службі.

Слід зазначити, що проектом запроваджується новий для господарського процесу інститут судових дебатів, також запозичений в процесі уніфікації, та закінчується стадія розгляду справи по суті ухваленням рішення/залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі.

Спрощене провадження: – у порядку спрощеного позовного провадження в господарському процесі передбачений розгляд малозначних справ, а також у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ про банкрутство, санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство, корпоративних спорів, спорів з питань інтелектуальної власності, економічної конкуренції, стягнення збитків з посадової особи, приватизації державного чи комунального майна, та в яких ціна позову перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (в 2017 році – 800 тис. грн.).

Строк спрощеного позовного провадження – 60 днів з дня відкриття провадження у справі. Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження вирішується судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Суттєво скорочені строки вчинення окремих процесуальних дій, зокрема, подання відзиву передбачене протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Підготовче засідання не проводиться. Перше засідання призначається не пізніше 30 днів. У спрощеному позовному провадженні розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Судові дебати не проводяться. Не викликаються свідки.

Тепер щодо окремих аспектів застосування проекту ГПК України.

Перш за все хочу відмітити, що проектом допускається об’єднання в одне провадження справ, які знаходяться в провадженні різних суддів (ст. 174 проекту ГПК).

При цьому в разі об’єднання в одне провадження справи передаються на розгляд судді, який раніше за інших відкрив провадження у справі, а у разі відкриття провадження в один день – судді, який першим прийняв рішення про їх об’єднання.

На практиці вказані норми можуть скласти інструмент для зловживання процесуальними правами в частині визначення складу суду, який буде розглядати певну справу.

На мою думку можливо краще було б в цій частині залишити діючі положення процесуального законодавства.

Окремо у мене виникають питання в частині стадій позовного провадження у застосуванні процедур призначення експертизи, колегіального розгляду справи та зупинення провадження у справі до розгляду пов’язаної справи.

В проекті ГПК України одночасно присутні норми, які з одного боку свідчать про повну змагальність господарського процесу, з іншого – покладають на суд обов’язок повно, всебічно та об’єктивно з’ясувати обставини справи та прийняти справедливе рішення, а саме:

– вирішення питання про призначення експертизи та про колегіальний розгляд справи можливо лише на стадії підготовчого провадження;

– натомість проектом передбачено, що головуючий суддя спрямовує судовий розгляд справи по суті на забезпечення повного, всебічного та об’єктивного з’ясування обставин справи (ч.3 ст. 199 проекту ГПК України);

– підставою відкладення розгляду справи по суті проект визначає необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого засідання (п.4 ч.2 ст. 203 проекту ГПК України).

Таким чином, проектом фактично передбачена можливість витребування та подання нових доказів на стадії розгляду справи по суті, що в т.ч. може викликати потребу призначити експертизу на стадії розгляду справи по суті або у разі складності справи – призначити колегіальний розгляд справи, проте такої процесуальної можливості проект не передбачає.

Аналогічні положення визначені і щодо зупинення провадження у справі у разі об’єктивної неможливості її розгляду до вирішення іншої справи. Проектом не визначені можливі дії суду у разі, якщо про іншу справу, до розгляду якої неможливо вирішити справу, яку розглядає суд, стало відомо лише на стадії розгляду справи по суті або вона порушена після закінчення підготовчого провадження.

Можливість призначення процедури врегулювання спору за участю судді (так звана «судова медіація») передбачена лише на стадії підготовчого провадження, натомість ч.5 ст. 197 проекту Кодексу встановлено, що під час розгляду справи ПО СУТІ суд СПРИЯЄ примиренню сторін. Будь-яких процесуальних можливостей сприяти такому примиренню на цій стадії проект не передбачає, а тому на мою думку проект потребує подальшого вдосконалення шляхом конкретизації можливих дій суду при виявленні сторонами бажання мирного врегулювання спору на цій стадії.

В проекті ГПК України звужено існуючі в діючому процесі права суду при прийнятті рішення (ст. 83 нинішнього ГПК України). Приймаючи рішення, суд має право лише за заявою позивача – визнати недійсним повністю чи у певній частині пов’язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він з незалежних причин не міг заявити відповідну позовну вимогу (ст. 238 проекту). Таке клопотання може бути подане позивачем лише на стадії підготовчого провадження. Проте відповідні обставини можуть з’ясуватись і після витребування та подання нових доказів при розгляді справи по суті, з огляду на що вважаю недоцільним обмежувати процесуальне право позивача на заявлення такого клопотання на стадії розгляду справи по суті.

Також питання виникають і з приводу закриття провадження у справі на стадії розгляду справи по суті, оскільки повноваженнями встановити відсутність предмету спору та прийняти з цього приводу нові докази на цій стадії суд не наділений.

Враховуючи вищевикладене, на мою думку слід удосконалити проект ГПК України та розширити повноваження господарського суду на стадії розгляду справи по суті з метою справедливого вирішення спорів із забезпеченням Верховенства Права, сутності та духу Європейської Конвенції та практики Європейського суду з прав людини.

Логічним при цьому мені видається доповнити проект ГПК України нормами, які надають можливість подання та витребування доказів на стадії розгляду справи по суті у виключних випадках (у разі доведення неможливості подання та витребування доказів в межах підготовчого провадження), та в таких випадках надати суду право у разі суттєвості таких доказів – розглянути на цій стадії питання про призначення експертизи, зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи (у разі об’єктивної неможливості її розгляду), колегіальний розгляд справи.

Врешті, результати запропонованих процесуальних змін ми всі зможемо побачити лише на практиці, тож сподіваюсь, що новий Господарський процесуальний кодекс України ще більше наблизить нашу правову систему до європейських стандартів та зробить господарський процес ще ефективнішим.

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ