Проблемні питання представництва прокурора у господарському процесі (законодавчий аспект)

Із серії публікацій з нагоди річниці АСГСУ

Підрозділ АСГСУ у Харківській області

Жигалкін І.П.

суддя господарськогоо

суду Харківської області,

доктор юридичних наук

У теперішній Україні, прокуратура становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому законом, здійснює встановлені для неї Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. Проте, у деяких випадках, зокрема і у господарському процесі, досягнення задекларованих державою функцій та засад діяльності прокуратури є вкрай складним і навіть неможливим. Причому, виходячи виключно зі змісту як спеціального, так і процесуального закону.

1. Так, відповідно до ч. 1 ст. 21 Господарського процесуального кодексу (надалі – ГПК України) господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. А у разі відсутності такого суб’єкта, прокурор зазначає про це у ній.

2. В свою чергу, відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

3. За ч. 2 ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою ст. 25 Закону України “Про прокуратуру”. Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 ГПК України.

Стаття 29 ГПК України зазначає, що прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України “Про прокуратуру”, а невиконання прокурором таких вимог має наслідком повернення судом поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 ГПК України.

4. Найцікавіше полягає в тому, що ст. 25 Закону України «Про прокуратуру» регулює питання щодо нагляду за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство та відсилає до Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” та Кримінального процесуального кодексу України.

Представництво прокурором інтересів відповідного суб’єкта здійснюється в межах Закону України «Про прокуратуру», а прийняття відповідної позовної заяви, або її повернення здійснюється судом вже в межах процесуального закону – ГПК України.

Крім того, вважаю за необхідне наголосити на тому, що виходячи з буквального тлумачення закону, змісту ст.ст. 2 та  29 ГПК України закон взагалі позбавляє прокурора можливості звернутись до господарського суду оскільки, по-перше посилання в останній стосується виключно органів які провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; по-друге, те що ст. 25 згаданого Закону взагалі не містить частини третьої (!), що робить неможливим виконання приписів передбачених процесуальним законом; по-третє, – законодавець, мабуть, не зовсім розумів, коли включав до кола суб’єктів господарського процесу недієздатних або обмежено дієздатних осіб в інтересах яких може звернутись прокурор до господарського суду.

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ